Вихрист, Сіренко, Захожий – українці, що покликані відродити німецький бокс

Нещодавній перехід у професійний бокс титулованого українського аматора Віктора Вихриста породив багато інсинуацій та спекуляцій, які затьмарили собою чи  не найголовніше питання: чому для розвитку своєї професійної кар’єри Віктор обрав саме Німеччину, а не якусь іншу країну – Сполучені Штати, Велику Британію, рідну Україну чи ту ж Польщу, де зараз базується достатньо великий контингент українських боксерів? На це питання можна відповісти просто: тому що Віктору в Німеччині запропонували найкращий контракт. Але є причини, чому найкращий контракт йому запропонували саме в Німеччині, і про них, а також про те, чому варіант з Німеччиною був найкращим, ми розповімо у цій статті.

На сьогоднішній день безумовними лідерами на ринку світового боксу є США та Велика Британія – саме в цих країнах проводиться найбільша кількість турнірів, саме в них бокс отримує найбільші фінансові вливання від телевізійних партнерів – телеканалів або ж стрімінгових платформ. Величезні суми контрактів Сауля Альвареса та Ентоні Джошуа з DAZN, а також Тайсона Ф’юрі з ESPN, показали, що думка про те, що світовий боксерський ринок занепадає, не відповідає дійсності. Бо саме так виглядала ситуація, коли з боксерського ринку в США пішов його найбільший гравець – телеканал НВО. Але, як то кажуть, святе місце пустим не буває, і місце НВО одразу ж зайняли більш гнучкі гравці, які показали свою готовність пристосовуватись до нових умов ринку – стрімінгові платформи DAZN та ESPN+ (проект телеканалу ESPN). Що стосується Великої Британії, то там вже давно спостерігається підйом на боксерському ринку, хоча туди ще не прийшли стрімінгові платформи, і телевізійна складова боксерського ринку функціонує за більш класичною моделлю – поєдинки головних зірок транслюються в системі платних трансляцій PPV (хоча і у США ця модель ще не віджила своє повністю), а менш масштабні боксерські івенти підписники каналів Sky Sports та BT Sport можуть подивитися й без додаткової плати. На таких ринках, як Велика Британія та США, новачкам складно розраховувати на якісь чудові умови – хіба що якимось просто неймовірним, унікальним талантам, ну, і, звісно, вже діючим "зіркам" професійного боксу.

Але є один боксерський ринок, на якому пропозиція поки що не задовольняє попит. Довгі роки саме він конкурував з британським за друге місце у світовому боксі – це німецький боксерський ринок. Бокс у Німеччині був популярним завжди, однак найбільший розквіт цього виду спорту відбувався в періоди, коли в Німеччині з’являлися кілька не лише сильних, але й харизматичних боксерів. Перший його пік прийшовся на 30-ті роки минулого століття, в часи легендарного Макса Шмелінга – тоді край розквіту німецького боксу поклала Друга світова війна. Потім були періоди підйомів і падінь, а другий період розквіту припав на 90-сті роки XX-го століття і плавно перетік у століття XXI-ше. Причиною цього стала поява цілої плеяди талановитих німецьких бійців – Генрі Маске, Акселя Шульца, Граціано та Ральфа Роккіджані. А з розпадом СРСР і соціалістичного боксу саме Німеччина стала прихистком для талантів з країн Східної Європи – серед яких були Даріуш Міхальчевскі, Артур Григорян та, звісно ж, наші славетні співвітчизники – брати Клички. Саме братам Кличкам, а також поляку Даріушу Міхальчевскі вдалося стати справжніми суперзірками в Німеччині. Їхні поєдинки збирали десятки тисяч вболівальників у залах та на стадіонах, а також мільйони телеглядачів перед екранами телевізорів. Скажімо, поєдинок Володимира Кличка з британцем Девідом Хеєм зібрав гігантську телеаудиторію в 15,5 мільйонів глядачів у Німеччині, а бій його Віталія з американцем Шенноном Бріггсом у прямій трансляції дивилися 13,45 мільйонів німців. Більшу кількість глядачів за всю історію трансляцій боксерських поєдинків в Німеччині збирали лише бої за участі двох місцевих улюбленців – Акселя Шульца та Генрі Маске.

На початку 2000-х років у німецькому боксі намітився спад, який, втім, стосувався не самого ринку, а наявності на ньому місцевих зірок. Свен Оттке, Маркус Байєр, Томас Ульріх не стали рівноцінною заміною Акселю Шульцу та Генрі Максе, яких публіка просто обожнювала. Ні, вони, звісно, також були популярними, однак таких величезних аудиторій ніколи не збирали. Комусь, як Томасу Ульріху, для того, щоб стати справжньою зіркою, забракло таланту, іншим, як, до прикладу, Свену Оттке – видовищності та харизми. Тому на перший план в 2000-х роках у німецькому боксі починають виходити "легіонери", і безумовними лідерами у цій групі були українці – брати Клички. Середина 2000-х років ознаменувалася появою в німецькому боксі величезної кількості талановитих бійців з країн колишнього соціалістичного табору, деякі з яких стали дуже популярними в Німеччині. Було серед них і багато українців – Сергій Дзинзирук, Андрій Котельник, Володимир Сидоренко, Володимир Вірчис та інші. Деякі боксери, як от Артур Абрахам, Марко Хук чи Олександр Димитренко, приймали німецьке громадянство і змінювали імена та прізвища, щоб стати більш "своїми" для місцевої публіки. 

Йшли роки, з’являлися нові таланти, але все одно головними "локомотивами" німецького боксерського ринку залишалися брати Клички. Німеччина їх обожнювала і зовсім не втомлювалася від їхнього багаторічного і, куди правду діти, дещо монотонного домінування у надважкому дивізіоні. Але все має свій кінець, і епоха братів Кличків також закінчилась – в 2012 році пішов з боксу старший з братів Віталій, а через 5 років повісив рукавички на цвях і його молодший брат Володимир. Так вже співпало, що саме в цей період пішли на спад і кар’єри інших зірок німецького боксу – Фелікса Штурма, Артура Абрахама та Марко Хука. Тому в останні роки в німецькому боксі намітився значний спад, однак є всі підстави вважати, що цей спад тимчасовий – до появи нових бійців, які можуть закохати в себе німецьку публіку. Попит на бокс в Німеччині є, і про це свідчить й той факт, що місцеві телеканали зберігають інтерес до цього виду спорту, продовжуючи транслювати боксерські поєдинки. Потрібні лише талановиті й харизматичні бійці, які могли б дати новий поштовх розвитку німецькому боксу.

І, мабуть, є певний символізм у тому, що в пошуку талантів, за браком своїх, німецькі промоутери знову відправляються на Схід, в країну, яка дала Німеччині чи не найбільшу кількість чемпіонів світу і, відповідно, й чемпіонських поєдинків – в Україну. Причому, враховуючи нинішній фінансовий розквіт у надважкій вазі, а також пам’ятаючи про домінування у цій ваговій категорії  братів Кличків, найбільше увага німецьких промоутерів спрямована на українців, що боксують саме у надважкому дивізіоні. Тому й не дивно, що за останній рік німецькі промоутерські компанії підписали контракти одразу з трьома українськими супертяжами – першим був Олександр Захожий, потім Владислав Сіренко, і от настала черга Віктора Вихриста. Німеччина об’єктивно може запропонувати кращі умови для розвитку порівняно з Україною, де організовувати більше двох-трьох великих шоу на рік буде просто нерентабельно для промоутерів, чи навіть з Польщею, де ситуація з боксерським ринком краща, ніж в Україні, але все одно далека від ідеальної. В Німеччині ж, наприклад, Вихристу запропонували дійсно хороші умови – не менше шести поєдинків у перший рік кар’єри, а також регулярну появу на місцевому телебаченні. Так, дебютний бій Вихриста на професійному ринзі був головним поєдинком андеркарту у вечорі боксу, головною подією якого став бій за титул чемпіона світу за версією IBO в першій важкій вазі, в якому боксував місцевий улюбленець Фірат Арслан. Організатори поставили бій Віктора в своїй програмі вище, ніж поєдинки значно більш досвідчених місцевих боксерів, що свідчить про те, що на Віктора робиться серйозна ставка його промоутерами. Для таких боксерів, як Вихрист, Сіренко та Захожий, розвиток кар’єри в Німеччині на перших її етапах – ідеальний варіант, адже тут їм забезпечені і непогані фінансові умови, і регулярне проведення поєдинків, і тут їх точно не кидатимуть в "м’ясорубку" на ранніх етапах, що могли б зробити у США (достатньо пригадати хоча б, як в Америці розвивалися кар’єри Олега Маскаєва та Моріса Харріса).

Тому всі умови для розвитку у наших супертяжів є, і тепер все залежить виключно від них. Чи вистачить їм таланту й харизми, щоб завоювати німецьку публіку? Це питання відкрите, але всі передумови для цього у них є.

Стрічка новин

17:29 - 26.08.2020 31

Цзю зупинив Горна

Copyright © 2019. All Rights Reserved.